ВІТАЄМО голову методичної комісії машинобудівного профілю Тінікову Тамару Іванівну, яка стала лауреатом 2-х номінацій:
1 номінація «Методичне та інформаційне забезпечення професійної підготовки»;
2 номінація «Пізнавальна діяльність методичної комісії», обласного конкурсу на кращу методичну роботу голів методичних комісій педпрацівників професійної підготовки професійно-технічних навчальних закладів області !!!
НАШ ШЕВЧЕНКО ДОРОГИЙ.
В селі Моринцях,в хатинці
У сільського кріпака
Народилася дитинка,
Наша слава вікова!
І не знала тоді мати,
Яка доля сина жде,
Що для того немовляти
Бог талант такий пішле.
Ріс хлопчина той маленький,
Був,як кожнеє дитя.
Дуже скоро дорогенький
Став по мамі сирота.
Гірко плакав по матусі,
В сльозах спатоньки лягав,
Чи голодний,чи в недузі
В Бога доленьки благав.
А та доля ой гіркая
Випадала все йому,
Й шлях тернистий йому слала
Підліткові-кріпаку.
Так в недолі підростав він,
Горе з сестрами ділив,
Дуже скоро по матусі
Татка свого хоронив.
Яке щастя є в дитини,
Коли кругла сирота?
І ще тяжча кожна днина
В сиротоньки-кріпака.
Пас худобу і телята,
Гусей табун,не своїх.
Кипкували паненята
Із підлітків-кріпаків.
Але Бог не забуває
Про сиріток на землі,
І талант їм посилає-
Малювать, писать вірші.
І Тарас наш все дивився
На життя кріпацьке те,
В муках грамоти навчився,
А за зброю взяв слівце.
І пішов у світ широкий
І недоленька все з ним.
Став високий, ясночолий
Наш Шевченко дорогий.
Друзів мав прихильних дуже,
Відкупили кріпака.
І сказали-рідний друже,
Ось тут вольная твоя.
А в цей час талант вирує!
І Шевченко,ой не спить,
Він малює І віршує,
Вічну пам"ять нам творить!
А в віршах його,поемах
Крик душі,серця порив!
Він у тюрмах і на нарах
Все творив,творив,творив!
І боровся все з бідою,
І з панами , і з царем.
За народ стояв стіною,
Був відважним він борцем.
Ну а наша Україна
Для Тараса щось святе,
Не пройшла іще й година,
А він творить щось нове.
То змальовує садочок,
Той вишневий, що в селі.
То придумає таночок,
То співаються пісні.
І любов до України
Він зберіг усе життя.
І не зрадив їй в Сибірі
В тяжкі роки заслання.
А душа його летіла
Все до рідної землі,
І крильцями тріпотіла
В кожному його вірші.
До останньої хвилини
Він для України жив,
Для вкраїнської родини
Працював,писав,творив!
І учив.як треба жити.
Як любити рідне все.
І щоб свого не згубити
Не хапатись за чуже.
І не треба забувати,
Пам"ятати все повік-
Українка твоя мати,
Український є твій рід!
Не цурайтеся ви свого-
Так писа Шевченко нам,
Не горніться до чужого,
Не догоджуйте панам!
Сто п"ятдесять минає
Як Тарас на небі вже.
А душа десь тут витає,
Поміж нами все живе.
І слова його пророчі
А ктуальні зараз є,
Часто плачуть карі очі,
Як згадаєш про своє.
І хай пам"ять про Тараса
Вічно в серденьках живе,
Він для світу є окраса,
Він нас в небі стереже.
За Вкраїну молить Бога,
Просить єдності для нас,
Він довіку нам підмога-
Наш Кобзар і наш Тарас!
